Сапати чи не Сапати, от в чому питання. Багато із тих, хто спостерігає за благородною працею воїнів сапи, та сам ніколи не брав знаряддя труда у свої руки, ставить перед собою це питання. І не дивно, адже незалежно від того сапаєш ти рядки чи міжряддя, у нашій країні цей вид праці доволі непогано винагороджується у порівнянні з багатьма іншими.

Однак, для того, щоб спробувати дати відповідь, потрібно розібратися зі станом справ на цій ниві.

Перше, на що варто звернути увагу - це те, що на організаційному рівні польова робота буває декількох типів.

Найпоширенішим на теренах нашої держави є робота в колгоспі. Тут варто зазначити, що структура, та внутрішня організація колгоспів, зазнала багато змін та адаптацій за останні роки.

При роботі в колгоспі, підписується договір, згідно з яким працівник виходить в поле, яке для нього підібрав колгосп. Після завершення робіт на поточному полі, колгосп підбирає працівникові інше поле і той сапає вже там.

Працівник вільний переходити з колгоспу в колгосп в залежності від своєї вправності із сапою, своїх потреб та вподобань. Скажімо якщо працівник орудує лиш широкою сапою і має проблеми зі спиною, йому ліпше підійде колгосп, який пропонує роботу на полях, з широкими міжряддями і на рівній поверхні.

Крім колгоспу можна просто доєднатися і посапати на чиємусь городі. Однак кількість таких опцій стає все меншою, оскільки власники городів все більше починають співпрацювати із колгоспами.

Є ще 3-тя опція. Можна спробувати зайнятися своїм городом. Однак є багато підводних каменів. Річ у тому, що одним вмінням сапати, тут вже не обійдешся. Адже окрім сапання потрібно буде займатися великою кількістю інших речей. Потрібно вирішити, що садити, потрібно орендувати ділянку; потрібно поливати; потрібно сапати і рядки і міжряддя; потрібно боротися проти жуків (та інших шкідників), потрібно самостійно планувати, в які дні і в який час виходити в поле. При цьому є доволі велика ймовірність того, що врожаю врешті-решт все одно не буде.

Однак варто зазначити, що, попри ризики, на складність та на малу ймовірність успіху, багато тих, хто працює із сапою, на тому чи іншому етапі своєї польової кар’єри пробувала працювати на власному городі. Звісно ж в переважної більшості це не завершилось успіхом і вони, покірно схиливши голови, повернулися до роботи в колгоспах.

Наступна річ, яку варто розглянути - це категоризація. Коли мова йде про сапання, згрубша можна виділити 3 типи польових працівників: ті, що сапають рядки, ті, що сапають міжряддя і ті, що сапають все. Останні користуються найбільшим попитом, оскільки їх можна відіслати в поле і вони самостійно потурбуються аби лободи і петрових батогів не було ні на рядках, ні на міжряддях.

Разом з тим потрібно зазначити, що сапати міжряддя все ж таки простіше, і поріг входження тут нижчий, що загалом очевидно, адже ймовірність напартачити дуже серйозно при роботі з міжряддями, є меншою, ніж при роботі з рядками, де варто бути вельми уважним, аби не виполоти зайвого. Тому багато хто з тих, хто лише починає сапати, фокусується саме на міжряддях.

Що ж робити тим, хто ніколи не брав в руки сапу, однак хоче потрапити у цей аграрний домен? Звісно ж опції тут є різноманітні, однак варто виділити окремо один кар’єрний шлях, який зустрічається набагато частіше від інших. Складається він з наступних етапів.

Спершу потенційний працівник проходить спеціальну підготовку, аби йому дозволили вийти в поле збирати жуки. Далі вже працюючи на полі він має можливість вивчати особливості розвитку кар’єри на аграрній ниві загалом, а також, що набагато важливіше, може спостерігати за роботою тих хто вже працює із сапою. З часом, у нього будуть з’являтися можливості підасистувати із сапанням міжрядь. Звісно робитиме він це під пильним наглядом компетентного колеги, і звісно ж йому не дадуть висапувати півметрову лободу, однак це дозволить йому набратися мінімального досвіду. З часом при правильному підході та великій кількості самостійної роботи він зможе претендувати на те, що йому довірять сапати міжряддя самостійно. А з цієї точки до сапання рядків вже рукою подати. І от він дійшов до повного стека: сапання міжрядь, рядів і, при потребі, подекуди навіть виконання інших суміжних завдань.

Ще варто згадати те, що у більшості випадків виходити в поле все ж доведеться не самому. Робота в команді - це важлива складова кар’єри на аграрній ниві.

То ж до чого потрібно бути готовим. Розглянемо команду в межах пересічного колгоспу.

Перш за все буде колгоспний бригадир, зазвичай - це людина з добротним досвідом і десятками, а то й сотнями змахів сапи за плечима. Він поведе команду, на ньому буде відповідальність за те, щоб на полі не залишилось ні лободи і полину.

Далі буде один-двоє старших робочих і приблизно вдвічі більше звичайних робочих та початківців. І буде хоча б одна людина, яка збиратиме жуки.

Ще колгоспним командам доволі часто потрібна людина, яка комунікуватиме із власниками поля, вивчатиме їх сільськогосподарську схему, аналізуватиме запити, буде в курсі того, яку частину поля вгноїли найбільше, і де ростиме найвищий бур’ян. Ця людина допомагатиме колгоспному бригадиру раціонально розподілити рядки та міжряддя поміж робочих.

На завершення, варто зазначити: незалежно від того, на що впаде вибір: на рядки, на міжряддя чи на те і інше; незалежно від того, на чиїй земельній ділянці будуть проводитися роботи: на власній чи підібраній колгоспом; незалежно від того, яка команда буде працювали поруч, варто пам’ятати, для того хто зголосився взяти сапу в руки, поле з грядками стане другим домом.

Грудень 2020 р.